Артеріальний тиск – найважливіший показник функціонування серцево-судинної системи

Артеріальний тиск є надзвичайно важливим показником функціонування серцево-судинної системи. По ньому можна визначити, як працює серце: нормально, чи з навантаженням, що призведе до змін у його будові. Підвищений рівень АТ є одним з факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, погіршення зору, пам’яті, сну, зниження розумової діяльності.

За сучасною класифікацією нормальним вважається рівень артеріального тиску нижче 140\90 мм рт. ст. Цей рівень встановлений Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я і прийнятий у всіх країнах світу.

Підступність артеріальної гіпертензії полягає в тому, що дуже часто вона розвивається безсимптомно для пацієнта і ніяк не впливає на ваше самопочуття. Тому , якщо ви дізналися, що у Вас підвищений артеріальний тиск, треба діяти негайно.

Появу артеріальної гіпертензії часто пов’язують зі спадковістю, стресом, надлишковим вживанням кухонної солі, шкідливими звичками.Тому людям, що мають схильність до розвитку хвороби, слід проявляти обережність і мінімізувати такий вплив.

Крім того, медики визначили фактори, які ускладнюють перебіг артеріальної гіпертензії та додатково збільшують ймовірність розвитку ускладнень. До таких факторів ризику відносяться:

Спадковість. Люди, чиї батьки страждають на серцево-судинні захворювання, мають вищий ризик ускладнень.

Куріння

Вік ( чоловіки старше 55 років, жінки старше 65 років)

Абдомінальне ожиріння( об’єм талії у чоловіків більше 102см, жінок-88см)

Підвищений рівень холестерину (загальний холестерин вище 5,0 ммоль/л, холестерин ліпопротеїдів низької щільності вище 3,0 ммоль\л, тригліцериди вище 1,7ммоль\л, холестерин ліпопротеїди високої щільності у чоловіків нижче 1,0 ммоль\л, у жінок нижче 1,2 ммоль\л)

Підвищений рівень глюкози натщесерце (5,6-6,9 ммоль\л)

Чоловіча стать

Крім факторів ризику, погіршують стан пацієнтів на артеріальну гіпертензію такі супутні захворювання, як цукровий діабет, хвороби нирок, перенесені інсульти, транзиторні ішемічні атаки, хвороби серця( інфаркт, стенокардія, операції на серці) та ураження периферичних артерій.

Як необхідно контролювати артеріальний тиск?

Методи контролю АТ поділяються на немедикаментозні (корекція способу життя ) та медикаментозні. Вибір методу чи їх поєднання залежить від рівня АТ та  наявності факторів ризику, ознак ураження інших органів та супутніх захворювань

Тож у яких випадках лікар призначить корекцію способу життя?

Коли ваш тиск коливається у межах 130-139 мм рт. ст. на 80-99 мм рт.  ст.і ви не маєте супутніх захворювань.

У яких випадках лікар призначить спочатку корекцію способу життя, а пізніше, у разі неуспіху – лікарські препарати?

Коли ваш тиск коливається у межах 140-159 мм рт. ст. на 90-99 мм рт. ст.і ви маєте не більше 3 факторів ризику, без уражень органів мішеней та супутніх захворювань.  Але якщо ви маєте прояви серцево судинних захворювань, хвороби нирок або діабет з ураженням органів мішеней, або факторами ризику , лікар призначить антигіпертензивні (що знижують АТ) препарати.

У яких випадках лікар призначить вам і корекцію способу життя, і медикаментозну терапію?

У  всіх випадках коли ваш тиск вище 159/99 мм рт.ст. лікар рекомендуватиме вам не медикаментозну та медикаментозну терапію.

 Що означає термін “корекція способу життя”?

На думку сучасних провідних спеціалістів у галузі кардіології, корекція способу життя є наріжним каменем профілактики артеріальної гіпертензії. Тому, якщо у вас нормальний рівень артеріального  тиску, але ви знаєте, що ви маєте ризик розвитку АГ – приділіть увагу цій інформації..

Корекція способу життя спрямована на фактори ризику, які можна змінити. А саме зменшіть кількість споживання солі; вживайте більше овочів з великою кількістю клітковини, нежирні сорти м’яса та риби; дотримуйтесь норми вживання алкоголю; куріння потрібно припинити негайно та зробити звичкою регулярні фізичні вправи.

Ці заходи рекомендовані всім пацієнтам з підвищеним артеріальним тиском, незалежно від рівня вашого  АТ, тривалості захворювання та медикаментозного лікування.

Що до медикаментозного лікування  – його визначає тільки лікар!

Від пацієнта вимагається приймати ліки регулярно, згідно з призначенням та повідомляти лікаря про зміни свого стану.